Серія танків з індексом «478» починається в 1970-х роках, коли Міністерству оборони СРСР було поставлено завдання Харківському Конструкторському Бюро Машинобудування (далі — ХКБМ) щодо створення удосконаленого танка Т-80, який на той час уже був готовий і незабаром мав вироблятися силами Ленінградського Кіровського Заводу. Т-80, хоча й був "новим" танком, назвати його проривним або принципово новим було неможливо — Об’єкт 219 сп.2, який готувався до виробництва, являв собою лише варіант уже освоєного серійного Т-64А з установкою нового газотурбінного двигуна (ГТД) та нової ходової частини.
Так почалася робота над Виробом 478, створення якого йшло майже паралельно з Виробом 476, більш відомою машиною. Ескізний проєкт було завершено до 1976 року, на рік пізніше 476. Так само як і 476, 478 отримав нове моторно-трансмісійне відділення з двигуном типу 6ТД — двотактним опозитним дизельним двигуном, розробленим Харківським Конструкторським Бюро з Двигунобудування у 1970-х під керівництвом видатного конструктора Н. К. Рязанцева. 6ТД є прямим розвитком двигуна 5ТДФ, який встановлювався на серію танків Т-64. У порівнянні з попередником, 6ТД відрізняється додатковим шостим циліндром і збільшеним наддувом, а також багатьма дрібними змінами, наприклад, у системі подачі палива. Завдяки проведеним заходам з підвищення потужності двигун зміг видавати 1000 к.с., наздогнавши за потужністю ГТД танка Т-80. Крім того, збережено високий рівень уніфікації двигунів 6ТД і 5ТДФ, що дозволило швидше впроваджувати двигун у війська. У результаті двигун 6ТД вийшов передовим — при високій літровій потужності він мав надзвичайно скромні габарити мотора та моторно-трансмісійного відділення. Окрім 6ТД передбачалася установка перспективного двигуна 12ЧН з гідрооб’ємною передачею, проте до втілення в металі справа не дійшла.
Не забули й про підвищення рівня бронезахисту танка, встановивши нову башту. Купол розробляли в відділі бронезахисту ХКБМ, і підхід до захисту в ній був абсолютно іншим. На відміну від попередніх проєктів, де наповнювачі литих башт становили ультрафарфорові вставки, як у Т-64, або піщані стрижні, як у Т-72А, в Об’єкті 478 використовувався напівактивний ячеистий наповнювач. Конструктори експериментували з різними варіантами наповнювача — від склопластику до бетону, але зупинилися на комірках, заповнених спеціальним полімером. Такий підхід до бронювання направляє енергію кумулятивного струменя на руйнування самого струменя. Принцип дії полягає в тому, що енергія головної хвилі, яка виникає в матеріалі наповнювача при проникненні кумулятивного струменя, після відбиття від стінки комірки викликає інтенсивний рух матеріалу наповнювача в напрямку до струменя. Боковий удар по струменю призводить до руйнування окремих його елементів і відповідного зниження бронепробивності. Такий підхід у порівнянні зі склопластиком дозволяє зменшити габарит пакета на 15%, а масу — на 30% при однаковій стійкості проти кумулятивних боєприпасів. У порівнянні зі сталлю можна досягти зменшення маси до 60% при збереженні близького габариту та аналогічної стійкості.
На танку бронювання башти становить 550 мм (з курсового кута до 35 градусів): перший снаряд зустрічає зовнішню стінку товщиною 100 мм, далі йде ячеистий наповнювач габаритом 260 мм, і за ним — тильна стінка зі сталі товщиною 190 мм. Проти кумулятивного струменя стійкість досягла рівня 520 мм, по кінетиці нова башта впевнено витримувала постріли БМ15 і БМ22 в упор. Встановлення нової башти, у порівнянні з баштами танків Т-64А та Т-80, дозволило більш ніж удвічі зменшити площу ослаблених зон у лобовій проєкції.
З метою підвищення вогневої потужності танка впроваджувалася автоматизована система управління вогнем з індексом 1А33, аналогічна танку Т-64Б, який почав надходити у війська того ж 1976 року. Водночас, як і на Т-64Б, танк отримав комплекс керованого озброєння «Кобра», ставши танком із ракетно-гарматним озброєнням. Це значно підвищило ефективність вогню та ймовірність ураження танків ймовірного противника.
Разом з Об’єктом 476 танк пройшов повний обсяг випробувань, проте за волею долі та вищого керівництва такий танк із рядом важливих нововведень, які виводили його на рівень найкращого танка того часу, Радянська Армія так і не побачила. Харківським заводом транспортного машинобудування (ХЗТМ) було виготовлено 2 досвідчені зразки, до наших днів дожив лише один, випуску листопада 1981 року. Нині він знаходиться в нашому Музеї історії війни в Києві.
